Ах, як все ж, добре у нас, в Україні!

Ми з дитинства звикли говорити тільки хороші слова про Україну. Зайдіть в будь-яку українську школу, попросіть дітвору охарактеризувати країну, в якій вони живуть. Ви почуєте: «рідна країна» «батьківщина», «ненька», «гарна», «багата», «кохана»... Але в корені мало хто зі школярів усвідомлює глибину цих слів. Звернемося до підлітків, вони часто затяті патріоти, але це теж не від серця, а від вируючого юнацького максималізму.
Тільки ставши дорослою, усвідомленою людиною, тільки побачивши на власні очі свою країну з різних сторін, можна дійсно щиро висловити своє ставлення до неї. Ми з чоловіком проїхали тисячі кілометрів містами нашої батьківщини, бачили її простори, спілкувалися з земляками, знаємо її історію і відчуваємо ритм сучасної ходи, тому абсолютно усвідомлено в один голос говоримо: «Я безмежно люблю свою країну!»
1
А ще ми точно знаємо, що така ж закоханість притаманна мільйонам людей, навіть серед тих, хто живе далеко закордоном. І вони, як кожен з нас тривожиться про здоров'я батьків, переживають за свою малу батьківщину (особливо враховуючи джерела інформації, з яких черпають новини). Тому ми зібралися з силами і засобами, підняли всю Україну на вуха, зібрали від неї привіти і повезли їх передавати українцям усього світу.
Як це було?
Як ми вже писали раніше, перше, і найголовніше, чим зайнялися - наш автомобіль, який іменували Соняшником. Ми його обладнали «королівськими спальнями», розетками 220, раптом в дорозі захочеться чайку, і багатьма іншими корисними прибамбасами. А щоб він і виглядав відповідно нашим поглядам, запросили художників трохи поворожити.
2
Тепер навіть авто стало патріотичним: в соняшниках, з гербом Дніпропетровська, а також картою світу на вікні. На її жовтому фоні будемо малювати пройдений маршрут. Та що тут розповідати, краще один раз побачити своїми очима. Нагадуємо, графік, де і коли можна побачити і сфотографуватись біля нашого Соняшнику, можете подивитись у рубриці «Маршрути», а також на наших сторінках в соцмережах.
3
Крім побутових дрібниць, на яких не будемо зупинятися (що цікаво, запитуйте в коментарах), ще однією важливою і об'ємною частиною підготовки стала публічна діяльність.
Ми відправили листи в українські діаспори по всьому світу. Ми провели прес-конференцію і збилися з лічби, скільком ЗМІ дали інтерв'ю. Ми організували кілька майстер-класів з виготовлення мотанок-мандрівниць, а також запустили в соцмережах фотоконкурс. Все це дозволило згуртувати українців з різних міст навколо проекту. І, що найголовніше, плоди цієї приємної метушні не змусили себе довго чекати. Далі про них - докладніше.
Від серця до серця
Ми їдемо в гості, і їдемо не з порожніми руками, їдемо з душевними подарунками-символами. Уявіть собі, більше сотні ляльок-мотанок створили працьовиті ручки мешканців Дніпропетровська, Харкова, Києва, Житомира, Одеси, Вінниці та Рівного. Мені до глибини душі приємно, що і молодь, і люди похилого віку з ентузіазмом підтримали нашу ініціативу зі створення настільки сердешних презентів.
3
Мотанки - це добре, але потрібно ще щось таке ... об'єднуюче, - якось подумала я, і перед очима постав ще один традиційний образ. Рушник! Чому б не вишити усім світом рушник?! Зробимо перші стібки-хрестики в Україні, а далі долучимо до інтернаціональної вишивки мешканців інших країн. Вийде Світовий Рушник Миру. І через рік, коли повернемося додому, передамо його до музею історії.
Книга про Дніпропетровськ. Забігаючи наперед, скажу, що не обійшлося і без сюрпризів: у день старту ми отримали несподіваний подарунок від керівництва Дніпропетровська - книгу про місто. Тепер в ній будемо збирати по світу відгуки про Україну.
3
На старт, увага, марш!
12 вересня, Дніпропетровськ відзнача 239-річчя. Ніколи не забудеться цей довгоочікуваний, хвилюючий день! Яскравий, сонячний, наповнений гарними, ошатними і усміхненими людьми ... Наш Соняшник стояв на центральній площі і магнітом притягував людей з камерами. А як інакше?! Він затьмарював навіть рідкісні ретроавто, виставлені на загальний огляд з нагоди свята.
Пам'ятається, як того дня всі навколо ходили розслаблені і щасливі, а нас з чоловіком колотило від хвилювання... Як не як, а «початок - більше, ніж середина». Хвилювання були марні, все пройшло, як по маслу: урочисте напуття дала нам в.о. мера Галина Булавка, і вона ж вишила перший хрестик на «Рушнику світу», а ще ми вручили подаруночки переможцям нашого першого конкурсу... і, ось він, старт. Пам'ятається за оплесками не було чутно навіть мотора.
3
Дорога виявилася настільки легкою та швидкою, що ми й не помітили, як прибули до столиці. Вже опівдні на Софіївській площі нас оточили кияни з камерами і масою питань. Тут же проходив і майстер-клас з виготовлення мотанок-мандрівниць. А ввечері з великої сцени ми презентували киянам свій проект і зворушливе відео з побажаннями від дітвори України.
...Здається, це було так давно. Спогади переплелися, але тепло чуйності і гостинності гріє нас донині. Ми допізна засиділися у кумасі, яка передала щедрі побажання і багато сувенірів для українських діаспор, а місцем ночівлі став затишний міні-готель «Вельвет».
Новий день і нова дорога. Київ став офіційним початком маршруту експедиції. Курс на Львів.
У дорозі ми ні на хвилину не відводили очей від вікна - настільки приковували погляд акуратні квадрати полів, ошатні хати, рябі корівоньки, пишні крони кленів, лип, тополь і лапи хвойних лісів... А в 20 км від Львова, біля заправки - треба ж! - Яблуня пишна! Привітала нас рум'яним наливним яблучком.
Чарівне кавово-шоколадне місто відкрилося нам нічною ілюмінацією. Що зробило наш вечір? Романтична вечеря в чарівному кафе у пана Ковача. Тут ми пригостилися закарпатським вином і пивом. І про земляків не забули - захопили для них на гостинець пару пляшок молодого українського колекційного вина.
Місто Лева прийняло нас дуже душевно. Городяни активно підключилися до створення мотанок, мер подарував монету Короля Данила, а ЗМІ випустили цікаві репортажі. І що, ще приємно - нам почали дзвонити ті, кого ми років 5-10 не бачили. Дивовижне - поруч!
Спасибі вам, дорогі! Та ми - в дорогу. Нас чекає Польща!

Коментарі   

0 # Priit 27.09.2015, 00:44
Hello! It was a very interesting meeting in Tallinn, sorry for it being so short! I wish You all the success with the project (in fact I have an idea how to support it) and the journey. Unfortunately there was no time to exchange contacts, at least now You have mine. Have You had a chance to look into the book? The reason I am writing in english is because my ukrainian language is not so good and I have no cyrillic keyboard on my computer. Now in Helsinki? Hoping to hear from You soon! May You be in good health at all times - Ukraine needs You! Respectfully, Priit.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата | Скарга

Додати коментар


Захисний код
Оновити

  • travel1
  • travel2
  • travel3
  • travel4
  • travel5
  • 056

UkraineUnited KingdomRussia