Варшава: пікнік на капоті і зустріч з євромайданівцямі

poland 01

Кращі ворота в Польщу - Свідниця

Ось минуло 5 днів, як ми лишили рідний Дніпропетровськ, а ми вже скучили за його ритмічним життям і гарними світанками над Дніпром. Але ж ми не просто так покинули улюблені края – ми готові до перших кроків на шляху здійснення нашої місії.
 
poland 02
 
До кордону України та Польщі, на маленький автомобільний пропускний пункт «Краковець», ми прибули під вечір 17 вересня. А тут - паровоз з машин, що стояли непристойно щільно, віддаляв нас від поста на 1,5 км. Очікування затяглося на виснажливих 6 годин. Навіть моторошно уявити, яка ситуація на «Шегині», де відстань до пункту близько 5 км!
 
poland 03
 
Тут-то і народився нова «порада дня»: краще проходити прикордонні пункти, що знаходяться далеко від туристичних маршрутів, наприклад, Краковець або Грушів. А того краще - у Свидниці, де взагалі немає черг, але про це, на жаль нам сказали, коли ми вже перетнули кордон. Правда попередили: «дорога - не дуже».
 
poland 04
 
Як тільки ми опинилися по той бік кордону, стрімголов помчали в напрямку Варшави по нічних путівцях. На жаль, в темряві не вдалося розглянути пейзажі, та й ми вже були втомленими. Тому в тоді нас цікавило одне - скоріше знайти нічліг.
 
poland 05

Пізня вечеря на польській заправці

Вже було за північ, коли наш погляд порадували яскраві вогні величезної заправки. Тут же і простора нічна парковка для фур, біля яких ми і присусідилися ночувати.
Наша пізня вечеря - 2 великих лате, 2 великих йогурти і 2 великих загадкових штуки: з куркою і щось типу піци «Маргарита», тільки в основі - хлібні булки (у Віталіка - пшенична, у мене - вівсяна). Все це обійшлося в 70 злотих.
 
poland 06
 
Що нас приємно здивувало - все зроблено для людей! Приїхав, заправився, треба пропилососити в салоні - будь ласка, води заправити - будь ласка, а може колеса накачати - теж не відмовлять .. не те, що ми благаємо на заправках - чи можна у вас водички набрати!
 
poland 07
 
 
Скуштувавши місцевих страв, ми вмостилися відпочивати в намет - це перше її випробування в закордонних умовах! Ніч побалувала нас 20-градусним теплом. І хоча був поривчатий вітер, який хитав намет, комфортному сну він не завадив.

Пікнік на капоті

Прокинулися ми рано вранці. Наши сніданком став вечірній йогурт, «загадкова штука» і гаряча кава. А їли ми прямо на капоті нашого чудесного авто. Підкріпилися і знову - в дорогу!
 
 
Через пару годин ми зупинилися в придорожньому МакДональдзі, за півсотні кілометрів від Варшави і тут вже закипіла робота... Утрясли робочі питання, обробили і залили фото з Києва. А заодно підшукали собі житло, вирішили забронювати апартаменти, щоб привести себе до ладу. Адже до цього 5 діб у нас не було можливості повноцінно помитися та випрати речі.
 

Щоб подивитися Варшаву - тижню мало

У столицю Польщі ми приїхали близько четвертої години вечора. Дуже гарне місто! І ми будемо жити нехай і менше двох днів, але в самому його серці. Апартаменти наші виявилися маааленькими-маленьким, але зате в новому будинку і з гарною парковкою, в яку ми ледве втиснулися зі своєю висотою.
 
 
 
Варшава чисте, охайне місто, з багатою історією. Тут дуже гарний центр і старе місто, видом якого ми насолодилися з висоти пташиного польоту. В цілому, щоб ознайомитися з ним - тижню буде мало. Приміром, ми заглянули в місцевий зоопарк і не помітили, куди подівся день, хоча встигли подивитися тільки 70% його мешканців. Це величезний парк, де тварини живуть не у вольєрах, а на вільних територіях, від людей вони огороджені ровами і невеликими решітками. Спостерігати за тим, як тут доглянуті і задоволені звірі грають, їдять і піклуються про малечу можна нескінченно. Але такого ми не могли собі дозволити, нас чекали важливі справи.
 

Зустріч із земляками

Увечері 18 вересня нас чекав теплий, душевний прийом з боку польського Фонду «Відкритий діалог» та організації «Український світ». Його нам організувала активіст «Євромайдану Варшава» Наталія Панченко, за що ми їй дуже вдячні. Зустріч проходила в приміщенні, яке «Українському світу» виділили після подій на Майдані. Тут проводиться інфоработа, консультування про закони Польщі, з питань отримання громадянства та працевлаштування, а також прийом біженців.
 
 
Хлопці великі молодці - зробили гарний зал для зустрічей, зі сценою, зі звуковою апаратурою. Проводять в ньому навчання, репетиції українських танцювальних та вокальних колективів. Своїми руками вони облаштували бібліотеку з книгами український авторів, а також невеликий музей, в якому нас вразила інсталяція барикад Майдану і різноманітна атрибутика, з якою вони виходили протягом двох років на мітинги на захист України і проти тероризму і агресії Росії.
 
 
Дуже радісно було зустріти зацікавлені і палаючі очі людей, які переїхали до Польщі з різних куточків України, чути, як вони переживають за земляків. І особливо приємно було бачити, з якою теплотою вони приймали подарунки - прапор і ляльки-мотанки з Харкова і Дніпропетровська... Спілкування затягнулося до глибокої ночі. Земляки досить багато знають про події в Україні. А цікавилися в основному місцевими подробицями: настрої дніпропетровців, які політичні сили лідують, кого плануємо вибирати...
 
 
Такі зустрічі не тільки надихають на вчинки, а й дають чітке розуміння, що ми все робимо правильно! Що Україна єдина, і улюблена українцями, незалежно від того, де вони проживають!
 
 
На наступний ранок ми зв'язалися з фотографом, дізнатися, як можна отримати фото зі вчорашньої зустрічі, а у відповідь отримали запрошення прогулятися по Варшаві. Виявилося фотограф - Олександр Кумпан - наш земляк, з Кривого Рогу, а його дружина дніпропетровчанка, в Польщі вже близько 8 місяців. Відпрацювавши 7 років на металургійному підприємстві він щасливий змінити вид діяльності - зараз заробляє фотографією. Спасибі, Саша, у тебе чудові фото!
Рівно опівдні ми стартували з Варшави на Вільнюс, наповнені переживаннями, враженнями та фотографіями.
  • travel1
  • travel2
  • travel3
  • travel4
  • travel5
  • 056

UkraineUnited KingdomRussia