Хорватія. Зустріч з однією з найстаріших українських діаспор

Уже опівдні 19 жовтня ми прибули в Загреб. Зупинилися у вельми симпатичному хостелі під назвою «Апартаменти 63». Погуляти містом нам не дав дощ, та й до зустрічі з земляками залишалося пару трійку годин.
У посольстві України в Хорватії нас, злегка промоклих, радо зустрічали посол Олександр Левченко, перший секретар та їх помічники. Тут, також як і у всіх інших посольствах, нас напоїли чаєм, кавою, що завжди дуже доречі, адже ми тільки-тільки з дороги... За півгодини ми встигли не тільки розповісти про проект, а й дізнатися про те, який внесок робить посольство в розвиток українців.
Пан Олександр працює в Хорватії майже 5 років і зізнається, що йому легше знайти порозуміння, ніж його колегам в інших країнах. Адже в самій Хорватії була схожа на нашу ситуація – в 1991-1995 роках, коли йшла війна з Сербією. Останні 2 роки країна особливу увагу приділяє підтримці України. Зокрема, завдяки турботам посла та активістів громади цього року близько 600 українських діток відпочивали на Адріатичному узбережжі. Цікаве спостереження. Хлопців привозили двох категорій - діти з Донбасу і діти бійців АТО. Спочатку вони трималися відособлено, двома групками. Але після спільного відпочинку дуже здружилися і поверталися вже згуртованою компанією.
А також Україні варто було б перейняти ще один досвід. Оскільки Хорватія довга країна, то традиції північних і південних регіонів дещо відрізняються. Щоб населення було однорідним і не виникало культурних або комунікативних перепадів, тут вже 15 років дітлахів з північних районів возять на відпочинок на південь, а з південних - на північ. Це гарна практика і думаю, якби малечу із східних областей частіше возили на західну Україну і навпаки, то країна була б Єдина не тільки на словах і паперах...
Через півгодини ми з послом зустрілися і з представниками української діаспори - координатором з питань культурно-гуманітарної співпраці Ольгою Сабляк та головою українського культурно-просвітнього товариства "Кобзар" Славко Бурдою. Виявилося вона одна з найстаріших: в основному це нащадки тих, хто перебрався на територію Хорватії ще під час австро-угорської імперії (кінець 19 століття), а також між Першою і Другою Світовою. Економічних мігрантів тут мало, оскільки хороші фахівці їдуть північніше - в Німеччину, Данію, Швецію - там вищі зарплати.
На сьогодні в Хорватії близько 2000 українців, Ми приємно здивувалися, як добре вони володіють українською мовою. Вони розповіли, як переїжджали, як живуть, як вчаться, яким об'єднуючим початком є греко-католицька церква, адже саме завдяки їй, українцям вдалося тут зберегти свою мову, традиції, культуру, хоча і проживає вже третє-четверте покоління.
Наостанок, ми традиційно вручили представникам громади лялечку-мотанку, подарували підписаний прапор і, звичайно ж, зробили фото на пам'ять біля нашого авто.
  • travel1
  • travel2
  • travel3
  • travel4
  • travel5
  • 056

UkraineUnited KingdomRussia