Чорногорія зустріла снігом

 
Кордон Македонії і Чорногорії ми перетнули вже пізно вночі. І ось - треба ж! Сюрприз - в горах наш Соняшник опинився серед снігового покривала. Це підбадьорило вже засинаючого за кермом Віталія Євгеновича, але не надовго. Стомлюючий гірський серпантин буквально заколисував. Тому ми не стали спокушати долю - так в горах і заночували.
 
 
Ось такий пейзаж нам подарував світанок 28 жовтня. На обрії, приблизно в 20 кілометрах виднівся маленький заводик. Прокидатися було приємно. Дивимося у вікно, а поруч по трасі літають КАМАЗи... Тай ми гайнули далі.
 
 
 
 
 
Вже прибувши у Подгорицю стали думати-гадати, де ми будем ночувати. Хотіли орендувати недорогі апартаменти, знайшли варіант поряд з Підгорицею - у місті Бар. Приїхали, ледве відшукали (апартаменти стояли на сваях над морем трохи під гіркою), знайшли господаря, але через слово (англійська в Чорногорії не дуже поширена) зрозуміли, він сторож, а хазяйки немає. Подзвонили за номером, вказаним в броні - почули найчистіший московський акцент, що нас дуже здивувало. Але все одно нічого не вийшло – сезон вже закінчився, а вона була далеко від міста (чи, може, її збентежив український акцент).
 
 
Що робити? Стали просто стукати в усі двері. Але - сезон скінчився, усі закрилися, залишилися тільки сторожі. Насилу ми знайшли один працюючий готель (цілорічно), зняли номер - Віталій Євгенович зомлів, тому як житло обійшлося в 65 євро - таких величезних сум ми ніде не платили!
 
 
Тут варто звернути вашу увагу на таку деталь: ми практично не тратимося на ночівлю. То заночуємо на заправці, то в скромних хостелах, то нас люб'язно селять члени українських громад, при посольствах або заїжджаємо в гості до друзів... За гроші ночуємо не частіше 1-2 разів на тиждень, та й то не дорожче 25-30 євро.
 
Так, наприклад, найдешевший у нас був хостел у Литві - 15 євро на двох з паркуванням і з інтернетом. Найдорожчий - «Апартаменти 63» - 40 євро з паркуванням, інтернетом і сніданком...
 
 
З цих причин поява першого справжнього готелю за весь період подорожі стала для нас подією! Зважилися в ньому зняти номер ми тому, як вже пора було їхати на зустріч у Посольство, а не шукати житло, та й попередню ніч провели в горах. Та й у вартість входили 2 сніданки...
 
 
 
Але повернемося до більш важливих речей. Посольство України в Чорногорії здалося нам вельми затишним, та й у цілому зустріч пройшла в дружній атмосфері. Тут працюють всього троє: Почесний Консул України Предраг Милович (громадянин Чорногорії), Тимчасовий повірений у справах України в Чорногорії, 2-й секретар з консульських питань Тетяна Волкова і волонтер. Незважаючи на постійну зайнятість Консула, нам приділили достатньо уваги. Особливо цікава інформація про економічні відносини України та Чорногорії в плані економіки, наприклад, які можливості країна надає українському бізнесу.
 
 
 
Великою для нас радістю була можливість познайомитися з містом. Помічниця Консула показала нам пам'ятник Тарасу Шевченку і місцеву визначну пам'ятку - «маленьку Ніагару».
 
 
 
Четвер ознаменувався порятунком пернатих. Стіна готелю дзеркальна, тому птахи летять, не зупиняючись, вдаряються і падають вниз очманілі, і тут як тут їх чекають ледачі коти. Ми якраз снідали, коли на наших очах без свідомості впала пташка. Але котам вона не дісталася - ми сховали її під квіткою у високому вазоні, а через годину вона вже оклигала і полетіла. Пощастило!
 
 
Ще одна картина маслом: біля готелю ростуть оливи і одну з них без сорому і совісті обносили кілька циган.
 
 
Але на цьому наші пригоди не закінчилися!
По дорозі в Албанію ми заїхали в маленьке село. Тут з двору місцеві продають мандарини і гранати, прям, як у нас бабусі виставляють молоко і яйця. Ну, чого тут думати - нарвали собі ящик мандарин і пару гранат ... все обійшлося в 6 євро. Мандарини такі солодкі, яких ми за все життя не куштували, вистачило їх на тиждень, а гранати поки ще не пробували.
 
 
 
  • travel1
  • travel2
  • travel3
  • travel4
  • travel5
  • 056

UkraineUnited KingdomRussia